Міжнародна мобільність

Враження: 

https://www.instagram.com/p/COu1TVLoWuV/?utm_source=ig_web_copy_link 

Усім привіт)

Мене звати Ксенія Статник і я студентка 372 групи спеціальності “Фінанси, банківська справа та страхування”. І ще по сумісництву майже рік я навчаюся в Німеччині за програмою обміну Erasmus+.

Моя історія з даною програмою розпочалася ще в школі, коли від друзів я і мої батьки почули про міфічну програму, коли ти приїжджаєш в іншу розвинуту країну на навчання і отримуєш ще й стипендію, яка перекриває всі витрати і навіть вистачає на бюджетні подорожі.

На першому курсі я почала пробувати подаватися на програми академічної мобільності. Це все відверто здавалося не реальним, навчання закордоном асоціювалося з шаленими витратами і виживанням десь в незнайомій країні. Але на першому курсі у нас був предмет “Іноземна мова за професійним спрямуванням”, на якому ,в зв’язку зі спеціфічністю і рівнем мови (німецька), нас було 4 разом з викладачкою. Саме вона змотивувала нас пробувати, оскільки сама була людиною, що постійно їздить на схожі програми. Тепер я її розумію, це справді затягує!

Методом спроб і помилок, на початку другого курсу я дізналася, що виграла стипендію Erasmus+ на семестр в місті Єна, Німеччина. Спочатку я не вірила, що всі мої зусилля окупилася. Тому про те, що я їду всі ,окрім сім’ї, дізналися за місяць перед від’їздом. Перший час адаптації я згадую зараз посмішкою. Відкриття банківського акаунту в місцевому банку, бюрократію (після налагодженої системи в Україні, то було цікаво та й мова тільки на цих візитах покращилася сильно), страхування…

А перший мій самостійний виїзд в сусіднє місто, яке за відстанню як Глибока і Чернівці, це було щось. Той день складався з двох частин. По перше, це відвідування дуже крутого музею дизайну, а ,по друге, це дорога туди назад, коли я панічно боялася контролерів, тому що думала, що я щось зроблю не так і змусять платити штраф(мій тижневий бюджет на їжу) і момент, коли я сіла не в той потяг, пропустила свій, тому що взагалі не знала системи і через переживання не могла з’єднати слова один з одним. Навчання в Єнському університеті було схожим за системою з нашим, лише додалися туторіуми, це коли в дуже маленьких групах відповідають на ваші питання. До речі, семестр за обміном – це гарна можливість спробувати те, що ви давно хотіли спробувати. В моєму випадку це були програмування, фунціональні тренування і танцювальна терапія.

Коли вже пройшли 2 місяці в Єні, я зрозуміла, що хочу ще. На жаль, місцевий університет не зміг продовжити нам стипендію ще на семестр. Але мій друг допоміг з пошуком можливостей на наступний семестр. Знову ж таки при подачі надії практично не було…

Але в якісь день приходить відповідь, що ми можемо вам допомогти. Це був Університет Аугсбурга. І чудова команда місцевого міжнародного відділу допомогла продовжити Erasmus+ ще на 6 місяців. Ця можливість насправді є унікальною, оскільки зазвичай так не відбувається. Але знову ж таки вдача любить тих, хто пробує!

Зараз вже закінчується мій другий семестр в статусі студентки за обміном і я сміливо можу сказати, що це найяскравіший досвід в моєму життя. Останні 5 місяців я навчалася зі студентами з усього світу в дуже крутому університеті з неймовірними викладачами, які своїм прикладом показують, що життя- це дуже захоплююча подорож. У цьому семестрі я сфокусувалася на покращенні англійських і німецьких мовних навичок, то вони дойшли до рівня, коли з’являються друзі, з якими ви розмовляєте тільки німецькою, наприклад. За цей рік я відвідала десятки німецьких міст, Францію, Іспанію та Австрію, по факту, з грошей, які отримую як стипендію. Я зрозуміла, що двері відкриваються тим, хто в них стукає. Тому я намагаюся постійно відправляти заявки на різні проекти. Ніколи не знаєш, де чекає наступна пригода. Головне цього хотіти!

Станом на разі я вже закрила тут сесію і завтра буду святкувати своє 20-річчя.

За свої 19 років я встигла спробувати і побачити більше, ніж деякі люди за все життя. Erasmus+ стало неймовірним відкриттям, що об’єднує дуже крутих людей і дарує прекрасні спогади. До речі, святкувати день народження я буду зі своєю “місцевою сім’єю”, коли ти опиняєшся в новому місці сам, то виникають найміцніші і найтепліші зв’язки і дороги по 6-10 годин починають здаватися незначними, якщо ви їдете в місце, де вас чекають і люблять. 

Велика вдячність тим, хто є програмою Erasmus+ – засновники, координатори, студенти, це досвід, який ти можеш тільки пережити. Я дуже дякую нашим викладачам і моїй кафедрі, які є підтримкою в навчанні і не тільки. Дякую, Батькам, які ,не дивлячися на свої страхи, відпустили, допомогли і огортають любов’ю навіть так далеко! Окреме дякую, справжнім друзям, що відстань стала умовним поняттям і навіть з моєю особливістю не відповідати тижнями, я знаю, що ви найсправжнісінькі і постійно поряд!

S. До 2 виграшних спроб додається 5, на яких я вчуся;)